Громада Кафедрального собору УПЦ на честь Воскресіння Христового вітає з Днем Народження ієрея і головного архітектора комплексу Олега Степанова! Бажаємо многая і благая літа, великих справ та творчої наснаги!
Пропонуємо увазі читачів міркування творчої людини, священика-архітектора щодо особливостей окремих питань храмобудівництва.
***
Щоб побудувати будинок потрібно розуміти: що хочеш (ідея), знати, як побудуєш, та як как будеш експлуатувати (проект), з чого побудуєш (матеріали), мати засоби на це (фінансування ) і хто це втілить (будівельники) у життя.
Побудувати ж Храм ще більш складно і відповідально. Будувати не собі, а Богу і громаді віруючих, за правилами Церкви і каноничними традиціями православної архітектури. Це-Дім Божий і твориться він за допомогою Божою, на славу Бога.
Але перш ніж будувати храм, потрібно його запроектувати. Проект храму - це складніше і має ряд специфік. Щоб реалізувати задумане-потрібні не лише фахівці високої кваліфікації та допомога Божа, але й велика віра…
Багато хто скаже, що допомагали такому будівництву чи вже допомогли. Хто поруч зі своїм будинком, хто у своєму селі, де родився, виконав обітницю чи обіцянку, на згадку про когось чи про щось, хто допоміг своєму духівникові та ін.
А тепер спробуйте усвідомити, що храм, який будується, - найвищий у православному світі, головний храм країни, сучасної та великої столиці, стародавньої кафедри православних митрополитів Русі… Піде реакція невідчутності , глобальності, центричності і усвідомлення того, що це-дорога життя і шлях спасіння душі. Дорога від земли до неба, від суєтності до вічности. Але ні в якому разі, це не означає, що Собор ми маємо будувати вічно, а рівно стільки, щоб потім століття всі, хто приходять, могли доторкнутися до вічності, славлячи Воскреслого Христа! А свій внутрішній храм, можливо, доведеться будувати все життя, щоб вселився в нього Дух Святий і очистив нас від усілякої скверни і врятував душу.
Кафедральний собор на честь Воскресіння Христового УПЦ у Київі: хтось стояв у його витоків, хтось підключився в кінці життя, хтось лише прийшов, але всі зусилля, засоби, цегла, бетон стали вашим надійним вкладом у вічність і спасіння…
Звичайно, можна багато міркувати, але справи говорять більш дохідливо і переконливо, тому потрібно будувати разом и не відкладати на потім, поки є сили, можливості.
Всі ми - священики, архітектори, будівельники, інженери, благодійники, парафіяни повинні об'єднатися заради загальної справи. Цим полем єдності мешканців Києва, українців, православних і є справа створення Кафедрального собору на честь Воскресіння Христового, щоб переродитися і воскресити в себе всі добрі задатки, таланти, дані Богом, які ми зарили, забули, і покласти надійну підставу в справі нашого спасіння.
За останні роки активної діяльності багато зроблено, не зважаючи, що не так багато, можливо, побачити за будівельним забором Собору, але це із-за тих масштабів, які має храм…
Звичайно, неоцінна праця усіх початківців – архієреїв, священиків, будівельників, благодійників, які 7 років тому підготували все до будівництва - і роль Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Володимира тут первинна.
Ідея будівництва соборного комплексу була викликана життєвою необхідністю, відсутністю кафедрального собору унаслідок розколу українського Православ'я і духовними и національними реаліями нашого народу, пастви, це явна вказівка Божа.
Громада Кафедрального собору з причини тривалості і масштабу будівництва створила як-би тимчасовий Кафедральний комплекс, котрий несе місію практично за всіма основними функціями комплексу, що будується: богослужебна – храм Всіх святих, ніжній Свято-Андріє-Володимирский храм; адміністративно-господарська, благодійна – будинок парафіяльної ради, трапезна; просвітницька, виставкова, творча – галерея «Соборна»; торгівельна – склад-магазин «Соборний» і церковні лавки храмов; місіонерська – паломницький відділ УПЦ, недільні школи для дітей і дорослих у галереї «Соборна» та багато іншого. Таким чином, Кафедральний комплекс живе, хай не повнокровно і не в тому масштабі, як необхідно, але живе и несе своє слово про Воскреслого Христа всім, і словом, і справою - у пресі і у віртуальному просторі!
Не дивлячись ні на що: на фінансові складнощі, зміну Генпроектувальника, собор не змінює свій основний задум, навіть удосконалюється і продовжує будуватися.
Хтось скаже, що зараз не ті часи, жити стало дорого, апостасія, потрібно ходити молитися в маленькі храми і їх підтримувати, а часи грандіозних соборів закінчилося, близький кінець світу… З цим не можна погодитися, скажіть, коли було добре і легко? Коли людина втратила віру, йде просто по дорозі зла, служивши пристрастям і мамонові, це дорога погибелі, але за Христом йти складніше, але спасительно, не дивлячись на тяготи і дух часу. Христос завжди є Дорога, Істина, Життя і Досконалість і Любов, і будівництво такого соборного комплексу тому підтвердження, оскільки Господь будує його нашими руками! Христос Воскрес!
Ієрей Олег Степанов, головний архітектор громади Кафедрального собору УПЦ, клірик Свято-Андріє-Володимирського храму.
